Уявіть ранок 4 листопада 2026 року. Детективи Національного антикорупційного бюро приходять з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до генерала Служби безпеки, а їх зустрічають стволи. НАБУ повідомило, що високопосадовець СБУ погрожує детективам вогнепальною зброєю і не пускає їх до місця обшуку, а на підмогу йому прибули спецпризначенці Служби. Ім’я цього високопосадовця бюро не назвало, але журналісти встановили його за кілька годин: це генерал-майор Сергій Дука, перший заступник начальника Департаменту захисту національної державності СБУ. Охорона генерала, за даними джерел у медіа, спрямовувала на детективів зброю з лазерними цілевказівниками. До вечора Дуку затримали.
Сама сцена з лазерними точками на грудях детективів говорить про українську силову систему більше, ніж будь-який звіт. Генерал спецслужби, яка має захищати державу, захищає себе від державного органу, що прийшов із судовим рішенням. Чому він так поводився, пояснив відеосюжет, який НАБУ і Спеціалізована антикорупційна прокуратура оприлюднили того ж дня. 54 хвилини перехоплених розмов, листування і відео описують злочинну організацію, у якій російський наркобарон, тричі судимий кримінальний авторитет і чинні генерали СБУ та поліції працювали як одна бригада. У цьому сюжеті Дука фігурує під прізвиськом “Акім”.
Хто є хто в “Карфагені”
Операція “Карфаген” почалася не вчора. Ввечері 4 вересня НАБУ і САП оголосили про викриття злочинної організації, яку, за версією слідства, очолював посадовець Офісу генерального прокурора і яка кришувала шахрайські кол-центри. Тоді детективи прийшли з обшуками в ОГП, а через 10 днів генеральний прокурор Руслан Кравченко вночі виїхав за кордон на службовому автомобілі, пояснивши це відрядженням. 15 вересня Верховна Рада звільнила його 317 голосами. Прокурор САП Микола Карась згодом заявив у суді, що організатор тієї схеми Сергій Кропива діяв за “повної підтримки” генпрокурора.
4 листопада “Карфаген” дійшов до СБУ і Нацполіції, і масштаб уже інший. Начальник детективів НАБУ Олександр Абакумов говорить щонайменше про 12 учасників нової організації. У відео вони названі прізвиськами, справжні імена встановили журналісти.
“Мексиканець” – це Єгор Буркін, громадянин Росії, засновник і керівник транснаціонального наркосиндикату “Хімпром”. За даними НАБУ, у 2016 році Росія оголосила його в розшук, і він утік в Україну. З 2019 року його розшукують і в Україні, але це, як сухо зазначає бюро, не завадило йому продовжувати злочинну діяльність. Цікаво, що Державна міграційна служба досі відмовляється пояснити, на якій підставі розшукуваний росіянин отримав український паспорт.
“Кримінал” – це Андрій Осіпов, співорганізатор і, за версією слідства, ключова фігура всієї конструкції. Він тричі засуджений: за грабіж, незаконне заволодіння транспортним засобом і хуліганство, отримував від 4 до 6 років позбавлення волі. Головним його капіталом були не судимості, а знайомства. За даними НАБУ, Осіпов народився, виріс і почав кримінальну кар’єру на Житомирщині, там само, де росли і починали службу його друзі-правоохоронці.
“Прайс” – один із керівників Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції, який відповідав за прикриття кол-центрів від поліції. Посада “Прайса” в сюжеті НАБУ збігається з посадою затриманого Володимира Ценова, першого заступника начальника ДСР, який нині виконує обов’язки керівника департаменту.
“Консультант” – Олександр Дем’янчук, заступник начальника відділу Управління карного розшуку поліції Київської області. Він, за версією слідства, відповідав за безпеку організації і забезпечував оперативне прикриття її насильницьких злочинів.
“Акім” – генерал-майор СБУ Сергій Дука, який, за словами НАБУ, забезпечував організації захист від уваги власних колег.
Окрім Дуки, Ценова і Дем’янчука, детективи затримали генерал-майора Олександра Рибалка, чию роль бюро поки не розкрило. Обшуки пройшли також у начальника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Антона Кравчука і в першого заступника начальника одного з головних управлінь того ж Департаменту захисту національної державності Олександра Ковальчука. Загалом детективи і прокурори провели близько 70 обшуків по всій країні. Виконавцями силової роботи в організації були двоє, яких у відео називають “Боксер” і “Паша”.
Прейскурант на мовчання держави
Схема народилася після початку повномасштабного вторгнення. “Хімпром” тоді, за даними НАБУ, не лише не згорнувся, а посилив вплив в Україні та за кордоном. Буркіну, щоб розбудовувати бізнес, потрібні були правоохоронці, які заплющували б очі, і він знайшов Осіпова. Той потрапив у поле зору бюро ще у 2022 році, коли вимагав від імені СБУ 1 млн доларів за те, щоб певну особу не екстрадували. З 2022-го по осінь 2025 року Осіпов, користуючись дружніми зв’язками з керівним складом СБУ, перетворився на співорганізатора злочинної організації разом із “Мексиканцем”.
Кол-центри, які в Україні колись були жартом про “дніпровські офіси”, з початком великої війни виросли в цілу галузь, що ошукує громадян України, Європейського Союзу і всього світу. Восени 2025 року Буркін уже керував мережею таких центрів. Слідство встановило щонайменше 52 кол-центри, у яких працювали щонайменше 2700 людей. Кожного дня ці люди телефонували і виманювали гроші.
Діяльність такого масштабу не могла залишитися непоміченою, тому Осіпов платив усім, хто міг її помітити: СБУ, Нацполіції і прокуратурі. Стандартна такса становила 7 тисяч доларів на місяць з одного кол-центру. Механізм працював, як бухгалтерія. На початку місяця правоохоронцям передавали адреси кол-центрів з ідентифікаторами, до 5-го числа сплачували суму в криптовалюті на наданий ними гаманець, після чого кол-центр міг працювати весь місяць без ризику обшуків. Усі адреси обліковували централізовано, щоб жоден правоохоронець на місцях не міг “самостійно” прийти з обшуком. Якщо помножити 7 тисяч на 52 центри, виходить понад 360 тисяч доларів щомісяця за мовчання держави.
У листуванні, яке оприлюднило НАБУ, звучить буденна мова бухгалтерії: “По Киеву вопросов нету. Львов еще согласовываю”, “Что-то вы не спешите кошелек бросать”. Аналогічно, за даними слідства, працювала співпраця з Офісом генпрокурора. Коли контакт “прокурорських” загубився, Осіпов попросив новий, отримав логін і пароль “космос”, а представник ОГП відповів жартом: “Космос, я земля”. Наприкінці кожного місяця приходило ввічливе нагадування, ніби від інтернет-провайдера: “Добрый день. Напоминаем, что уже можно подавать заявки на следующий месяц”.
“Прайс” з поліції, за даними НАБУ, щонайменше з січня по липень 2026 року отримував гроші за неувагу до конкретних кол-центрів. Одного разу учасники помилилися з адресою, і до кол-центру відразу прийшли з обшуком. Проблему вирішили через Печерський районний суд Києва. “Прайс” дав контакт слідчого, який мав підготувати відмову в поверненні вилученої техніки, щоб з’явилася підстава для скарги. Далі він порадив подати 5 однакових скарг до загальної канцелярії суду, щоб справа потрапила до “потрібного” судді, і запитав, чи готові учасники “плюсувати суд”. Ті погодилися, техніку повернули, а гроші пішли на криптогаманець, указаний “Прайсом”.
Наприкінці липня 2026 року президент дав вказівку активізувати боротьбу з кол-центрами, в Офісі генпрокурора провели нараду. Того ж дня, за даними слідства, “Прайс” і “Акім” попередили Осіпова, що роботу кол-центрів треба тимчасово зупинити і посилити конспірацію. “Акім” порадив міняти адреси, “уходить на квартиры и партизанить”. Невдовзі власники кол-центрів отримали розсилку, складену мовою корпоративного листа: “В связи с политической обстановкой с 1 августа рабочее взаимодействие прекращается”. Автори обіцяли, що отримані раніше відомості “использоваться и передаваться кому-либо не будут”, і погрожували тим, хто розповість правоохоронцям про “имевшее место ранее сотрудничество”, що таких буде визначено особистими ворогами з відповідними заходами.
Кришу, яка кинула клієнтів, учасники організації сприйняли як зраду. В одній із розмов звучить претензія, що чиновникам “2 млн отдали долларов”, а ті тепер “сказки рассказывают” замість того, щоб “стоять возле этого и всех отгонять”. В іншій учасник розмірковує, скільки ще ці люди будуть при владі: “Полгода, год, полтора-два”. Через місяць, 4 вересня, НАБУ прийшло в Офіс генпрокурора.
Магазини “сувенірів” і міністр у кошторисі
Другим бізнесом організації була мережа магазинів U-420. Журналісти-розслідувачі 23 березня 2026 року показали, що ці магазини, які з весни 2025 року розрослися до трьох десятків точок у великих містах і орієнтувалися на молодь, під виглядом “сувенірів” продавали продукцію із синтетичним канабіноїдом. За даними НАБУ, магазинами володів Буркін, а Осіпов мав у бізнесі частку і щомісяця отримував відсоток від обороту.
Схема трималася на хімії законодавства. Заборонену речовину змішували з іншими за формулою, яка формально не підпадала під заборону. Слабке місце було очевидним: як тільки склад розчину вносили до списку заборонених, доводилося змінювати рецептуру і знищувати запаси. Тому Буркін, за даними слідства, попросив Осіпова знайти спосіб підкупити міністра. У перехопленій розмові “Мексиканець” прямо говорить, що треба зробити так, щоб “либо министры МВД, либо министры здравоохранения нам палки, колеса не вставляли с запретами”. Пізніше Осіпов повернувся з пропозицією від невстановлених осіб “зайти в партнерские” на половину бізнесу, а Буркін торгувався про постійні витрати на “покрышку” в 500 тисяч доларів на місяць і про третину прибутку через 5 місяців. На запитання, що буде, якщо зміниться міністр, співрозмовник відповів, що тоді питання вирішуватимуть своєю часткою.
Підкуп не вдався, зокрема через те, що фігуранти дізналися про підготовку журналістського розслідування про U-420. Спершу учасники організації обговорювали, чи не “закинуть денег” журналістові. Потім розмова перейшла до облиття кислотою, щоб він “уже будет непрезентабельный”, до вигаданої “виставки” в Домініканській Республіці, Камбоджі чи Мексиці, куди журналіста можна виманити. Після виходу сюжету під удар потрапили громадські активісти, і серед них колишній полонений з Маріуполя, 1997 року народження, якого учасники називали “упрямым”. Для нього вибирали між кислотою і молотками, зважуючи, що “менее резонансно”. Окремо учасники шукали в СБУ того, хто “курирует все эти гошки”, і отримали відповідь, що це підрозділ, який займається релігійними організаціями.
Найпоказовіше в цьому епізоді те, що сталося з державною реакцією. Після розслідування поліція провела понад 280 обшуків у Києві та 10 областях, а 22 квітня голова Нацполіції Іван Вигівський урочисто оголосив про викриття “Хімпрому” і визнав, що структура має “корупційну складову, зокрема, серед поліцейських”. У перехопленнях НАБУ ця кампанія виглядає інакше. Один зі співрозмовників повідомляє, що міністр зібрав нараду і доручив провести “картинку для Бигуса, для общества, для журналистов”, обшуки будуть “по минимуму товара”, а “всех, ребята, я предупредил”. Тобто, за словами учасника цієї переписки, показову частину операції заздалегідь узгоджували з тими, проти кого її проводили. Ще пікантніше, що прикриття від поліції забезпечував якраз Департамент стратегічних розслідувань, чий виконувач обов’язків керівника тепер сидить у НАБУ.
Фальшиві євро, труба і “Безпечне місто”
Організація заробляла на всьому, поки мала, як сказано в сюжеті, карт-бланш. Протягом 2026 року її учасники, за даними НАБУ, облаштували в таємному місці цех із поліграфічним обладнанням і голографічними матрицями для друку фальшивих євро. Лінійку планували від 5 до 500 євро. У листуванні підробку порівнюють з оригіналом на фото, рахують 14 кольорів, обговорюють полімер для трафаретів і обробку “химией”. Серед основних дійових осіб цього епізоду НАБУ називає Осіпова, “Пашу” і “Консультанта”, чинного поліцейського.
Найважча частина сюжету стосується насильства. Детективи встановили причетність учасників організації до замовних катувань, викрадень людей і вимагання мільйонів доларів у підвалах. У липні 2026 року біля спортивного клубу в центрі Києва троє нападників у масках і тактичному одязі дочекалися чоловіка. Двоє тримали його за шию і ногу, третій бив заздалегідь підготовленою металевою трубою. За кілька тижнів до нападу учасники збирали про жертву інформацію через правоохоронців, у телефоні Осіпова знайшли профайл на цю людину. Фото автомобілів і самої жертви з камер системи “Безпечне місто” Осіпов отримував онлайн, і доступ, за даними НАБУ, здійснювався з акаунту співробітника Департаменту захисту національної державності СБУ, того самого, де першим заступником начальника був Дука.
Через кілька хвилин після нападу “Боксер” звітував, що все “нормально”. Через кілька годин “Консультант” повідомив, що плану перехоплення немає, а нападників евакуювали в область. Наступного дня той самий поліцейський доповів про хід розслідування: справу кваліфікували як хуліганство, побиття “коммерса” залізною палицею за частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу, і додав: “Я аккуратно путаю след”. Цей напад не був поодиноким. “Паша” і “Боксер” уже фігурували у справі про викрадення відомого у вугільній галузі бізнесмена, якого тримали в підвалі і в якого вимагали 5 млн доларів. Група виконувала подібні замовлення і за кордоном, зокрема у Відні.
Відчуття безкарності трималося на постійному витоку службової інформації. Щойно потерпілий звертався до поліції, замовники вже знали, хто веде справу. 9 квітня 2025 року Осіпов переслав “Паші” фото, отримане, вочевидь, від когось із учасників наради європейських правоохоронців, на якій обговорювали самого Осіпова.
Що робив “Акім”
НАБУ в сюжеті прямо пояснює, на чому трималася ця система: “Мексиканець” почувався недосяжним, а “Кримінал” недоторканим, бо мав потужне прикриття з боку СБУ. За даними слідства, “Акім” знав про діяльність Осіпова і допомагав вирішувати питання не лише в СБУ, а й в Офісі генпрокурора. Співробітники СБУ, як встановило слідство, розуміли, що Осіпов наближений до Буркіна, і, допомагаючи одному, допомагали засновнику наркосиндикату.
Перелік послуг, які отримував тричі судимий Осіпов, читається як перелік пільг для своїх. Оформлення непридатності до військової служби, автомобільні перепустки, водій і охоронець із посвідченням СБУ, ніж у подарунок від СБУ. До Осіпова надходили дані з баз про людей, зокрема тих, кого потім катували, довідки з кримінальних проваджень, а до представників СБУ він звертався по допомогу в судах і зі зняттям арештів.
Осіпов надсилає “Акіму” копію постанови про групу прокурорів у справі мережі U-420 і пояснює, хто там “главная”. Просить познайомити його з новим керівником Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції. “Акім”, своєю чергою, повідомляє Осіпову про призначення співробітників СБУ на адміністративні посади: “Кента вашего на Днепр назначаю”. 28 травня 2026 року, коли СБУ проводила обшуки в управліннях поліції Франківщини, Тернопільщини і Житомирщини, “Акім” розповідає Осіпову про зустріч у міністра внутрішніх справ і керівника Нацполіції, де відомства “выясняли отношения”. 23 липня 2026 року, за даними НАБУ, саме “Акім” посприяв тому, щоб Осіпов відвідав будівлю центрального апарату СБУ. Подякувати було за що: “Брат, спасибо за подгон”.
Криша, як підсумовує НАБУ, має свою ціну. У сюжеті є записи про перекази “по ларькам” на 170, 120 і 50 тисяч, підписані “СБ”, і розмова про “друзей со службы”, з якими Осіпов домовлявся підняти “цифру”. За період з 16 жовтня 2025 року по 25 квітня 2026 року на вказаний Осіповим криптогаманець надійшло 3,75 млн USDT, тобто 3,75 млн доларів у стейблкоїні.
Мага, Дагестан і атака на НАБУ
Останній епізод сюжету стосується самого бюро. За даними слідства, учасники організації були причетні до спроб позбавити антикорупційні органи незалежності влітку 2025 року. Нагадаю, що 21 липня 2025 року СБУ і ОГП затримали керівника одного з міжрегіональних управлінь НАБУ Руслана Магамедрасулова, звинувативши його в посередництві в продажу технічної коноплі в Дагестан. Наступного дня парламент проголосував закон, який підпорядковував НАБУ і САП генпрокурору, і лише масові протести змусили владу відступити. Центр протидії корупції ще у вересні 2025 року писав, що саме Дука курував силову частину операцій СБУ проти детективів бюро, зокрема проти Магамедрасулова.
У перехопленні, яке тепер оприлюднило НАБУ, звучить запитання: “Что делаем по фальсификации доказательств по Маге?”. Співрозмовник відповідає, що збирається дати показання НАБУ, бо “они через фейсов накачивали телефон по делу Маги”, і в одній фразі плутається між “Узбекистан” і “Дагестан”. Саме об ці два слова спотикалася справа Магамедрасулова: під час продовження арешту Магамедрасулова його адвокати наполягали, що на записі, яким СБУ доводила “дагестанську” торгівлю, йшлося про Узбекистан, де діє програма з реалізації конопель. Коли людина, яка могла знати про фальсифікацію справи проти детективів, вирішила піти в НАБУ, учасники організації почали шукати, як її “тормознуть”, а Осіпов переслав це повідомлення “Акіму” для попередження і вжиття заходів протидії. На цьому сюжет НАБУ закінчується фразою “досудове розслідування триває”.
Що пишуть про Кравчука і Ковальчука
Про ролі Кравчука і Ковальчука НАБУ офіційно не сказало нічого, крім факту обшуків. Цю порожнечу швидко заповнили анонімні телеграм-канали, і їхні версії слід читати саме як версії.
Про начальника внутрішньої безпеки СБУ Антона Кравчука канали пишуть, що його родина володіє 7 квартирами, 2 паркомісцями, будинком у Бучі і 4 автомобілями, зокрема Range Rover 2023 року за 200 тисяч доларів, загальною вартістю понад 2 млн доларів. Більшу частину майна, за цією версією, оформлено на колишню дружину, тещу, матір і батька, з якими Кравчук формально розлучився, а все це з’явилося у 2018-2023 роках. Ті самі джерела називають Кравчука другом і бізнес-партнером колишніх генералів поліції Сергія Вязмікіна та Ігоря Купранця. Документального підтвердження цих тверджень канали не наводять. Іронія в тому, що обшук прийшов до людини, чия посада полягає в тому, щоб ловити корупціонерів усередині самої СБУ.
Про Олександра Ковальчука ті самі канали стверджують, що він курував кол-центри в цій схемі, пов’язаний із “Хімпромом” і Буркіним і дружить із Дукою ще з часів спільної роботи в управлінні СБУ в Одеській області. Інший канал пише, що Ковальчук вимагав 1 млн доларів у російського наркоторговця, який отримав в Україні статус біженця і так уникнув екстрадиції в Росію. Ця версія дивно перегукується з офіційним епізодом НАБУ про 2022 рік, коли Осіпов вимагав від імені СБУ той самий 1 млн доларів за неекстрадицію. Чи йдеться про одну історію, слідство поки не сказало.
Щодо самого Дуки анонімні джерела додають, що його теща у 2022 році отримала російський паспорт, а під час війни подарувала родині генерала Audi Q8 і 100-метрову квартиру в Одесі. Там само висловлено припущення, що обшуки пов’язані зі свідченнями Артема Шила, колишнього посадовця СБУ і радника Офісу президента. Документально відомо таке: 13 жовтня ВАКС затвердив угоду Шила зі слідством у справі про розкрадання в “Укрзалізниці”, дав йому 8 років з іспитовим строком і 204 млн гривень штрафу, а за умовами угоди Шило має протягом 2 місяців розкрити нове топкорупційне злочинне діяння з підслідності НАБУ. Від угоди до обшуків у СБУ минуло 3 тижні.
Питання, яке НАБУ поставило саме собі
СБУ підтвердила, що обшуки відбуваються “в межах низки кримінальних проваджень та відповідних ухвал суду”, і більше нічого не пояснила, зокрема й того, чому її спецпризначенці приїхали на обшук свого генерала. Нацполіція відсторонила фігурантів на час службового розслідування і закликала утримуватися від передчасних висновків. Усе, що описано вище, наразі залишається версією слідства, вироку немає, а затриманим ще мають обрати запобіжні заходи.
Проте сам сюжет НАБУ містить визнання, яке важить більше за будь-яку версію. Більшість описаних злочинів, від кол-центрів до катувань і фальшивих євро, не належать до підслідності бюро. Їх мали виявляти і розслідувати СБУ, Нацполіція і прокуратура, тобто ті самі органи, чиї керівники середньої і вищої ланки сиділи, за версією слідства, на щомісячній оплаті. Злочинна діяльність тривала роками, і на запитання, чому її не зупинили раніше, бюро відповіло коротко: питання відкрите.
Відповідь частково дали самі учасники. Осіпов у перехопленні прогнозує, що тема кол-центрів “через годика два” помре сама від конкуренції або “если быстро власть сменится”, бо нова влада її змете. Він рахував на роки вперед і боявся конкуренції та зміни влади, але не власних кураторів. Підстави для такого спокою в нього були: доступ до “Безпечного міста” йшов з акаунту Департаменту захисту національної державності, а розсилка про припинення “рабочего взаимодействия” надійшла кол-центрам за місяць до того, як детективи прийшли в Офіс генпрокурора. Генерал, чия охорона зустрічає НАБУ лазерними цілевказівниками, захищав зовсім не національну державність.
